Листопад

Музыка: О. Албул
Слова: Є. Рибчинський

Листопад - печальне диво, це журба дерев.
Знову осінь у полон серця бере.
Так буває, опадає листя восени,
Так ранком опадають наші сни.

Тихо сльози опадають, тихо йде любов.
Мовчання - вирок більшості розмов.
Опадають наші роки тихо в сон-траву,
Я сни колишні бачу наяву.

Приспів:
Листопад загублених надій,
Неставшихся подій,
І нездійсненних та даремних моїх мрій.
Мій сад до осені пустий,
Його давно покинув ти,
І заміта сліпа печаль твої сліди.

Не пиши листів прощання - я прощаю все.
Нас доля, наче листя, рознесе.
Не кидай на вітер слово - птахом полетить
У неба бірюзового блакить.

Приспів:
Листопад загублених надій,
Неставшихся подій,
І нездійсненних та даремних моїх мрій.
Мій сад до осені пустий,
Його давно покинув ти,
І заміта сліпа печаль твої сліди.

Осінь серце полонила, та не назавжди,
Про листопад колись згадаєш ти.
Як журилися дерева в розставання час,
Як осінь раптом розлучила нас.

Листопад

Листопад - печальное зрелище, это печаль деревьев.
Снова осень в плен сердца берет.
Так бывает, опадают листья осенью.
Так утром опадают наши сны.

Тихо слезы опадают, тихо уходит любовь.
Молчанье - удел большинства разговоров.
Опадают наши годы тихо в сон-траву.
Я сны все чаще вижу наяву.

Припев:
Листопад загубленных надежд,
Несбывшихся надежд,
И несвершенных и напрасных моих мечт.
Мой сад до осени пустой.
Его давно покинул ты.
И заметает слепая печаль твои следы.

Не пиши прощальных писем - я прощаю все.
Нас доля словно листья разнесет.
Не кидай на ветер слово - птицей полетит
В небо бирюзовое парить.

Припев:
Листопад загубленных надежд,
Несбывшихся надежд,
И несвершенных и напрасных моих мечт.
Мой сад до осени пустой.
Его давно покинул ты.
И заметает слепая печаль твои следы.